Цитати до вивчення творчості Тараса Шевченка

Цитуємо  Шевченка!

«Катерина»

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями , Бо москалі - чужі люде, Роблять лихо з вами.

Ліричний відступ- Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся
З малим сиротою? Хто спитає, привітає Без милого в світі? Батько, мати - чужі люде,
Тяжко з ними жити!

Ліричний відступ з-Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...

Ліричний відступ -Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має?
..... Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти!

«Гайдамаки»

Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось?

Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла

Епілог
Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав Без свити, без хліба по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв.

А Україна навіки, Навіки заснула. З того часу в Україні Жито зеленіє; Не чуть плачу, ні гармати, Тілько вітер віє,

«До Основ'яненка»

Б'ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив!

Не вернеться воля, Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну
Червоні жупани!

Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!

А ти, батьку, Тебе люде поважають, Добрий голос маєш; Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,

«Сон»

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком
За край світа зазирає,—

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає.

Латану свитину з каліки знімають,….; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! …..а онде під тинном

Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

Україно! Україно! Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені!.. Плач, Украйно! Бездітна вдовице!

«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланєє»

І смеркає, і світає,День божий минає,І знову люд потомлений І все спочиває…….

Оглухли, не чують;Кайданами міняються,Правдою торгують.І господа зневажають, -
Людей запрягаютьВ тяжкі ярма. Орють лихо,Лихом засівають.;:

Розкуйтеся, братайтеся!У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.

Нема на світі України,Немає другого Дніпра;

А історія!.. ПоемаВольного народа!

Доборолась Україна До самого краю Гірше ляха свої дітиЇї розпинають.

Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата, -Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати.

І забудеться срамотна Давняя година, І оживе добра слава, Слава України,

«На вічну пам'ять Котляревському» 

 Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк, неборака, сиротами кинув І гори, і море, де перше витав,

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!

«Кавказ»

За горами гори, хмарою повиті,  Засіяні горем, кровію политі.  Споконвіку Прометея
Там орел карає,  Що день божий добрі ребра  Й серце розбиває.

Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.

Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? Напоїть Всіх імператорів би стало

Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!

Чурек і сакля – все твоє, Воно не прошене, не дане,

Одна Сибір неісходима, А тюрм! а люду!.        Продаєм Або у карти програєм  Людей… не негрів… а таких хрещених… но простих.