Тричі мені являлася любов

Тема: «Тричі мені являлася любов»

Мета: на основі епістолярної спадщини, роману-есе Р.Горака  «Тричі мені являлася любов», поетичних творів з’ясувати особливості особистого життя Івана Франка і мотиви його страждань, визначити, який вплив відносини з жінками мали на творчість митця, розвивати образне мислення, здатність співпереживати , виховувати повагу до почуттів іншої людини, вміння не образити їх.

Обладнання: слайдова презентація «Жінки у житті Франка », роману-есе Р.Горака  «Тричі мені являлася любов», поетичні твори Франка, аудіозапис пісень на слова Франка

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

I franko from kantor2612

Хід уроку

І Мотивація і актуалізація опорних знань

Вступне слово вчителя:

Настає такий момент у житті кожної людини, коли до неї приходить кохання. Здається, час тоді зупиняється, а серце виходить з рівноваги і починає швидко-швидко битися в очікуванні чогось незвіданого,  душа  ж спалахує кольоровими іскорками мрій і лине у світ Мавки і Лукаша, Марічки й Іванка, Наталки Полтавки і Петра, Марусі Чурай і Гриця. Часто чаша любові наповнена радістю і щастям, але буває й так, що вона тріскає  від  страждань, сліз, розчарувань. Довелось пити з цієї чаші і відомому українському літератору, критику, перекладачу, громадському діячу  Івану Франку.

ІІ Повідомлення  теми  і мети уроку, проблемного завдання

Оголошення теми уроку

Вчитель. Ми у попередніх класах більше говорили про нього як про політика, борця, Каменяра, Мойсея українського народу. Сьогодні ж постараємося пізнати Франка як простого, звичайного чоловіка, з його болями і життєвими негараздами, з його чистою, відкритою до людей душею.

Ви отримали додому випереджаючі завдання: опрацювати епістолярну спадщину автора, роман-есе Р.Горака  «Тричі мені являлася любов», поетичні твори митця, біографічні матеріали, тому сьогодні на уроці ми повинні…

Оголошення мети уроку

Митець писав:

Хвилини, в котрих я любив...були, може, найкращі ів моїм житті – жаль тільки, що були це заразом хвилини тяжкого болю, якого я дося зазнав, а не радості

Постановка проблемного питання: Кохання у житті  Івана Франка– джерело творчого натхнення чи завада діяльності?

ІІІ  Сприйняття і усвідомлення  нового матеріалу

В листі до А. Кримського Франко писав: «Значний вплив на моє життя,а, значить, також на мою літературу мали зносини мої з жіноцтвом»

Учень читає напам’ять:

Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Вчитель. Зверніть увагу на портрет, це перше кохання Франка, Ольга Рошкевич,  про яке він писав:

Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

-         Розкажіть нам, хто ж така Ольга Рошкевич?  

Повідомлення 1 про Ольгу Рошкевич

Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни з с.Лолин Ольги Рошкевич. Вони зустрілись в  1874 році, Франко навчався разом з її братом в гімназії. Ольга добре володіла німецькою і французькою мовами, захоплювалась збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. На початках юнак із бідної сім’ї Франків, який уперше зіткнувся з жінкою із інших сфер, навіть не знав, як з Ольгою поводитися.

І ось він пише їй першого листа (рольова гра -інсценізація)

"Правда, Ви бачили мене лиш коротко. Ви пізнали мене та склали свою думку про мене, може, більше з оповідань свого брата, ніж з роздивляння, - розкриваю усе серце перед Вами, - судіть про мене. Певне, покажусь Вам може нудним, нетовариським, потайним, або, кажуть, німим і дурним, - але судіть самі: я не отримав майже жодного виховання, не зазнавав жодної повної любові та дбайливого відношення батьків, - чужий і самітний між чужими людьми, так я виріс. Я не мав жодного товариства, я не жив із ніким, хіба що з моїми книгами. Світ був мені незнайомий, велика школа товариства зачинена. Щойно минулого року, коли я познайомився з Вашим братом, відкрився широкий світ перед моїми очима, стало ясніше переді мною... Ось я побачив Вас..."

Повідомлення 2 про Ольгу Рошкевич

Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар’єру. На той час Франко навчався у Львівському університеті.

навколо нього гуртувалася прогресивна молодь. Однак невдовзі в 1877 році  на гурток демократичної молоді здійснила наліт поліція, заарештувавши Франка та його прихильників. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в ув’язненні.
Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові з’являтися в їхньому домі. Хоч напередодні двадцятирічний Франко уже офіційно попросив батьків Ольги її руки і, незважаючи на те, що мужчина в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозиція була прийнята. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду.

Повідомлення 3 про Ольгу Рошкевич

Попри заборону  Іван та Ольга все-таки  бачились.Франко писав що буде такого й такого числа, скажімо в неділю зранку, йти пішки з такого то міста до села, а Ольга того ж дня вийде зі своєю сестрою Михайлиною буцім на прогулянку, чи поїдуть кудись… Так вони й зустрічалися

І протягом десяти років через друзів листувалися,
Листи до неї поет адресує під вигаданими прізвищами, вписує у листи її брата тайнописом, посилає книжки відмічанням букв…

 І кожен наступний лист наповнений ще більшою ніжністю і почуттям.

Вчитель: Михайло Возняк назвав листування Івана Франка з Ольгою Рошкевич "неоціненним джерелом для дослідження поступового розвитку світогляду Франка, його творчості і творчого зростання»

Тому, щоб краще пізнати Франка, зачитаймо листи закоханих, які ви підготували:

Лист від 20 вересня 1978року : (рольова гра -інсценізація)

«Кохана, Ользю, серденько моє! Ти пишеш, що вдовольнилася б жити весь вік осібно від мене, знаючи тільки, що я тебе люблю. Але се неможлива річ, і я ніколи б сим не вдовольнився. Я люблю тебе. Люблячи і пізнаючи тебе, я пізнаю жіночий світ. Відколи- м тебе побачив і аж дотепер любов була моєю провіднею зорею, вона стала для мене чимось таким природним, таким конечним, як само життя, як друга натура. Може, тому я так нескладно говорю про свою любов. Я залишуся Тобі вірним, і жодна жінка не зможе витиснути Тебе з мого серця.»

1 мая 1878 року

«Любко моя сердечна! Тепер, коли Твій образ знов віджив перед моєю душею в цілій давній красі, коли твоя любов наново зігріла мене і отрясла з леду і всякої погані,-любове моя, тепер я не можу подумати собі, на які би я зійшов дороги, якби прийшлось розлучитись з Тобою назавжди. Я тепер ажень пізнав, який неоціненний скарб для мене – Твоя любов. »

Вчитель. 15 червня 1879 р Франко отримує вбивчого листа від Ольги

«Мені страшно, Іване! Не знаю, що за сила ще держить мене при житті. Скільки я пережила за тоті два роки, скільки встиду набралася..Тоді, як приходив Полянський і приніс листа від тебе, мамця розкричалися. Бігали по городу і кричали без пам’яті, що чорти якісь насилаються на нашу хату. Мене називали останньою шельмою…

Се крайній час.   Мені потрібна поміч. Конче. Ти не можеш мені її дати, не можеш порятувати, то приймаю поміч від іншого. Йду заміж за Озаркевича. Івасю, мені здається, що коли Ти любиш мене, то повинен бути радий з того. Я уступлюся звідси, бо мені тут не життя, а смерть. Він мене хоче врятувати. Ти показав мені дорогу, а він відкриє ворота, що стоять замкнені передо мною. Тебе люблю, а йду за нього. Не кажи, що я тебе забуду. Ти мені ніколи з думки не зійдеш, що буду робити, про що буду думати, все те буде пов’язане з Тобою, з Твоєю роботою, з Твоїми думками.
Мені буде добре, як звідси піду геть… Привикну й буду щаслива. Він подає мені руку, то маю її приймити».

Вчитель.Франко у розпачі, все ж він знаходить сили відписати Ользі
“Люба! Твій лист страшенно вразив мене. Я не гніваюсь на Тебе… Я почув, що єдина опора, на котрій я держався стільки літ,  самохідь усувається переді мною. Пощо ти писала той лист і в такий спосіб, що то добре, що тебе ніхто не силує, тільки забаглося тобі попадею бути, ну і йдеш за попа?!..Стративши Тебе, я стратив надію на любов ”

Інсценізація (учень і учениця)

І ти лукавила зо мною!
Ах, ангельські слова твої
Були лиш облиском брехні!
І ти лукавила зо мною!
І нетямущому мені
Затрули серце гризотою
Ті ангельські слова твої…
І ти лукавила зо мною!

Я не лукавила з тобою,
Клянуся правдою святою!
Я чесно думала й робила,
Та доля нас лиха слідила.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала;
Що чиста щирість говорила,
Вона в брехню перетворила,
Аж поки нас не розлучила.
Ти ж думаєш, я не терпіла,
В новії зв'язки радо бігла?
Ти ж думаєш, я сліз не лила
По ночах темних не тужила?
Не я лукавила з тобою,
А все лукавство в нашім строю -
Дороги наші віддалило
І серця наші розлучило,
Та нашої любві не вбило.

-         В чому ви вбачаєте причину того, що Франко втратив своє перше і незабутнє кохання?

Вчитель.Дійсно, Ольга була суперечливою натурою, з одного боку, вона відмовилася прийти до Франка попрощатися перед смертю, з другого- перед смертю Ольга слізно просила Михайлину, аби та вволила її останню просьбу: листи, перев”язані голубою стрічкою, „від нього”, нехай покладе у труну. Під голову. Ольга померла  в 1935 році

Драма любові Ольги Рошкевич та Івана Франка - типова для минулого. Суспільство відкинуло його від себе, а її посадило біля домашнього вогнища .Вона  на сім замків закрила своє горе., він  ж сплів зі свого болю найкращі поезії

(Запис «Чого являєшся мені у сні»)

 Франко признавався  Михайлу Павлику: "Я кажу Вам по совісті, що я любив її, як тільки я спосібний любити"  Він шукав Ольгу в інших жінках, і ось любов явилася йому вдруге

Учень читає напам’ять

Явилась друга — гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
"Мені не жить, тож най умру одна!" І мовчки щезла там, де вічно темнно.

Вчитель. Це Юзефа Дзвонковська , зверніть увагу на її портрет

Не схиляй своє личко прекрасне,
      Не затулюй повіками віч,
      Із котрих то мигоче, то гасне
      Промінь світла в життя мого ніч...

Повідомлення 1 про Юзефу Дзвонковську

Своє друге кохання зустрів у Станіславі, так називався колись Івано-Франківськ. Юзефа Дзвонковська була полькою. Про красу Юзефи , її начитаність він уперше почув від своїх польських друзів, а коли побачив Юзю, то відразу й закохався.  Десь у вересні-жовтні 1883 року Іван Франко написав, як цього вимагав етикет і припис, листа до матері Юзефи з просьбою "о руку і серце" її дочки. Батька вже у Юзефи не було.
     

 20 жовтня 1883 року Антоніна Дзвонковська відповіла Франку:

 "Прикро відповідати мені на Ваш лист негативно. Відомо пану, що вже саме положення моєї дочки противиться тому... Така коротка знайомість не могла у пана закріпити почуття, а те, що нам здається щастям, при ближчому розгляді не є ним. Думаю, що це, що зайшло між нами, не змінить нашої дружби, яку прагнемо й надалі зберегти. Прийміть від нас усіх сердечне поздоровлення. Антоніна Дзвонковська".

-         Як ви думаєте, чому Франку відмовили?  «Мозковий штурм»(майнова і класова нерівність,  гордість . самозакоханість, егоїзм.,нездатність кохати, хвороба.)

 -Чи знайшли ви в літературі факти, які підтверджують ваші здогади

Франко писав:

 Я й забув, що то осінь холодна,
      Я й забув, що то смерті пора,
      Я й забув, що ти кров благородна,
      Що між нами безодня стара.
      Що між нами народнії сльози,
      Що любитись нам зовсім не слід;
      Я й забув, що столітні погрози
      Відлучили від мого твій рід...

 (Лист Фелікса Дашинського до Франка)

«..вона завжди і всюди почувала себе аристократкою, котра нічого не хоче мати спільного з біднотою, якою ми є. Подивіться, Івасю, як вона тримає голову. Ніби над нею золотий німб. Ні, ні, королівська корона… Якби тільки хтось з її "велебних" родичів почув, що вона, оця аристократка, оця королева з голубою кров'ю, захотіла вийти заміж за такого собі простого смерда, то впав би розбитий апоплексією. А її мати, а її тітка…, дасть себе скоріше порубати на дрібні кусники, ніж допустить, щоб Юзя, отой її ангелочок, її херувимчик, стала жінкою Франка»

«…крім всього, Юзефа ще й горда. Вона не хоче йти не тільки за бідного, а й за багатого… Вона ж - труп, що пливе по бистрині ріки. Так, так! Бо ж відомо, що тільки до трупа вже ніколи не чіпляється ні любов, ні добре, ні зле. Труп мовчить. Про неї потрібно забути, викинути геть з голови і ніколи не згадувати. З нею ви не будете щасливі. Ніколи.»

Вчитель Тільки згодом Франко взнає, що причина відмови була зовсім інша.  Юзефа була хвора туберкульозом. Скоріше чи пізніше хвороба мала привести її в могилу. Тому не могла стати його дружиною. Відмовила, як і всім іншим, хто до неї сватався.

Які поезії присвятив Франко Юзефі

Цвітко осінняя,
      Бита сльозою, -
      Чом тяжкий мені
      Жаль за тобою?
      Стрівши мельком тебе
      На своїм пути,
      Чом же не можу я
      Тебе забути?..
      І пробира мене
      Трепет таємний,
      Але втиша мене
      Голос неземний:

      "Ні, друже, ні, не нам
      Снить про жизнь любу,
      Буря осіння нам
      Гра - не до шлюбу.
      Рада б життя прожить,
      Друже, при тобі,
      Та вже зима біжить,
      Що, може, нас зложить
      В спільному гробі".

-         Скажіть, яким настроєм оповита поезія.

Запис поезії «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

- Які асоціації викликала у вас ця поезія?

Вчитель Згодом Юзефа виїхала подалі від допитливих очей у віддалене галицьке село з надією, що тутешній клімат покращить її самопочуття,  стала народною вчителькою, але незадовго там і померла, проживши неповних 30 років

Отже, ми бачимо, що , сподіваючись досягти безмежного щастя у коханні з Юзефою, знову був приречений на страждання.

Вчитель.1916 рік. Останній рік життя великого поета. Хворий поет залишився сам. В 1913 році помирає хворий на епілепсію син Андрій, сини Тарас і Петро пішли на фронт , дочка Анна поїхала в Київ , дружина лікувалась у закладі на Кульпаркові.

 До помешкання Франків постукали. Доглядальниця відчинала двері. Горак пише:«На порозі ґанку стояла стара жінка, доста висока, в маленькому ясному капелюшку, що ледве прикривав її сиве, трошки кокетливо укладене волосся.
      "Ви до кого?" - спитала Софія. "До пана доктора", - відповіла жінка по-польськи. - "Він тільки що ліг і зле себе почуває. Не знаю, чи зможе прийняти вас". - "Мене він прийме... Бо написав про мене книжку". - "Яку?" - "Маніпулянтка". - "Як маю доповісти доктору?" - "Скажіть, що прийшла пані Зигмунтовська... Пані Целіна Зигмунтовська..."
      Коли Софія доповіла про неї Франку, він довго не міг нічого сказати, як би щось йому застрягло в горлі, лиш по хвилі сказав, щоб її не впускала й на поріг. …

Целіна, не попрощавшись, повернулась і швидко збігла сходами вниз на вулицю. Софії чогось здалось, що саме в цей час знявся в саду вітер і жбурнув за нею минулорічним опалим листям.»

Мабуть, вам  цікаво дізнатися про жінку, яка викликала таке хвилювання в помираючого Франка, про жінку, яку він не захотів бачити перед смертю.

Учень читає напам’ять

Явилась третя — женщина чи звір?
Глядиш на неї — і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
Спершу я думав, що бокує, тоне
Десь в тіні, що на мене й не зирне —
Та враз мов бухло полум'я червоне.
За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
Минали дні, я думав: наситилась,
Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!
Вона мене й на хвилю не пустилась,
Часом на груді моїй задріма,
Та кігтями не покида стискати;
То знов прокинесь, звільна підійма
Півсонні вії, мов боїться втрати,
І око в око зазира мені.
І дивні іскри починають грати
В її очах — такі яркі, страшні,
Жагою повні, що аж серце стине.
І разом щось таке в них там на дні
Ворушиться солодке, мелодійне,
Що забуваю рани, біль і страх,
В марі тій бачу рай, добро єдине.
І дармо дух мій, мов у сіті птах,
Тріпочеться! Я чую, ясно чую,
Як стелиться мені в безодню шлях
І як я ним у пітьму помандрую.

Вчитель В листі до А. Ю. Кримського І. Я. Франко писав:  "Фатальне для мене було те, що, вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалека пізнав одну панночку польку і закохався в неї. Отся любов перемучила мене дальших 10 літ;      

Повідомлення 1 про  Целіну Журавську

Одна з найромантичніших історій із життя Івана Франка — це його кохання до шляхтянки Целіни Журавської. Прекрасну дівчину з голівкою грецької богині він уперше побачив і закохався в неї за прозаїчних обставин — вона сиділа за касовим віконцем, бо служила на пошті у Львові. Щоб бачити її знов і знов, поет неодноразово писав сам до себе листи і сам їх відбирав.
Але гордовита красуня не могла покохати ”русина” з рудим волоссям у вишиваній сорочці і простими манерами. Оця нерозділена любов мучила поета багато років. «Целіна  твердила, що Франко буквально її переслідував. Вона йде з роботи, а він слідом. Вона зупиниться, - зупиниться й він. То тривало місяцями. Він, як школяр, боявся промовити до неї й слово, підступиги ближче, годинами вистоював перед її вікнами.»

 На початку 1890 року Целіна Журовська виїхала зі Львова.

Наприкінці квітня перемишльська щоденна газета  надрукувала невеличке оголошення про її шлюб.

На початку 1896 року Целіна знову з'являється у Львові. Сама, без чоловіка. Виявляється, Целіна не була ніколи замужем. Друзі знали  про те, що Франка мучить любов до неї, а він тоді уже давно був одруженим, тому вирішили таким чином його «полікувати»

Але, як відомо, ліків від кохання нема.

Мабуть, доречно буде прослухати запис пісні «Ой ти дівчино з горіха зерня»

- Які слова натякають на Целіну?

Повідомлення про  Целіну Журавську 2

Приїзд Целіни у Львів знову викликає у Франка неспокій..
      Львів для Целіни Журовської був тепер більш щасливим містом. Вона виходить заміж, її чоловіком стає Здіслав Зигмунтовський, людина видна, працівник суду, отримує зарплату 2800 корон річно. Франко ж на цей час отримував тільки 100 корон.

На цьому стосунки Франка і Целіни не закінчуються. Одного дня він прислав їй листа, в якому просив бути хресною мамою його дітей. Целіна відмовилась, бо сама на цей час чекала дитину.

Вчитель. У 1896 році у Львові  вийшла збірка поезій "Зів'яле листя" , яка, як признавався Франко Кримському була написана під її впливом.

- Як поставилася Целіна до збірки, чи сподобалася вона їй?

Повідомлення про Целіну Журавську 3

Байдужість Целіни до Франка була вражаюча. Вона навіть не читала і не мала наміру читати "Зів'яле листя". Для чого? Їй прочитали, запитали, що її найбільше вразило у тій збірці і вона преспокійно відповіла, що з усього їй найбільше сподобався опис квартири в одному вірші, бо подібну квартиру вона мала на вулиці Вронських у Львові. І більше нічого.

Цікаво, що, будучи цілковито байдужою до Франка вона намагалася його приязнь до себе та його ім’я усіляко використати за кожної ліпшої нагоди. Сина виганяють з гімназії — Франко допоможе, матеріальна скрута — він грошей дасть.

В травні 1915 року. Франко пише в листі до Трегубова: "Бувши змушеним іще в грудні минулого року віддати жінку до закладу божевільних, я рівночасно був змушений прийняти до свого дому одну вдову з двома дорослими дітьми й дати їй, окрім квартири, майже повне вдержання. Се уможливило мені перебути сю тяжку зиму та небезпечну хворобу".

- Як можна розцінювати такий вчинок Франка і Целіни, вона знову хотіла використати цього благородного чоловіка, чи прийшла йому на допомогу у тяжку хвилину?

-Чому в останні хвилини життя Франко не хотів бачити цієї жінки, чому гнав від себе думки про неї?

 Вчитель На жаль, ця горда жінка через свою обмеженість, практичність і холодне серце, міщанські погляди не до кінця зрозуміла сили кохання цієї великої людини. Він же кладе на папір один за одним свої вірші, неначе три згустки болю.

Я не тебе люблю, о ні,
Моя хистка лілеє,
Не оченька твої ясні,
Не личенько блідеє….

 …для мене був твій вид
І розкішшю й ударом;
Я чув: тут смерть моя сидить,
Краси вповита чаром.

Я чув, і з жаху весь тремтів,
І розкішшю впивався;
Від тебе геть тікать хотів,
Круг тебе все снувався.

І дармо ліку я шукав
На сю свою хоробу;
Кого зрадливий сфінкс піймав,
Не пустить аж до гробу.

Ні, не тебе я так люблю,
Люблю я власну мрію!
За неї смерть собі зроблю,
Від неї одурію

 Ви уже знаєте, що Франко був одруженим чоловіком, тому, мабуть, вам буде цікаво дізнатися про дружину, яка з розумінням ставилася до захоплення чоловіка іншими жінками, народила поету чотирьох дітей, була вірним помічником у творчій і громадській праці, берегинею сімейного вогнища.

Повідомлення про дружину 1.

Ольга Хорунжинську Фрнко зустрів в Києві взимку 1885 року, вона закінчила Харківський інститут шляхетних дівиць, отримала диплом учителя, володіла французькою, німецькою і англійською мовами, чудово грала на фортепіано.Уже у вересні Франко пише їй листа і  пропонує їй одружитися.

"Ви, певно, й не надієтесь листа від мене, а щонайменше здивуєтесь, що се нараз приплило мені по так довгім часі, як ми бачились, писати до Вас.. А діло, про котре хотів писати Вам, ось яке. Що сказали б Ви, якби який-небудь галичан, приміром, я, приступив до Вас з просьбою: будьте моєю дружиною, моєю жінкою?.. Я на хвилину лишаю на боці те, що може сказати Ваше серце... Припускаю тілько, що серце Ваше не скаже безглядно veto, - бо в такім разі всяка дальша розмова неможлива і безхосенна, і коли б справді серце Ваше було противне сему ділу, то я надіюсь, що Ви одним одвертим і щирим словом зробите конець усім моїм мріям і надіям.»
      

-         Зверніть увагу, це освідчується жінці поет-лірик Франко, згадаймо, які листи він писав Ользі Рошкевич, що можна сказати про його почуття до своєї майбутньої дружини?

На підтвердження можна навести  лист до Кримського: "З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, і то більш освіченою, курсисткою. Певна річ, мій вибір був не архіблискучий, і, мавши іншу жінку, я міг би розвинутися краще і доконати більшого, ну та дарма, судженої конем не об'їдеш".

-Скажіть, чи приємно було б Ользі зараз читати такі рядки?

Повідомлення про дружину 2

Мабуть, Ользі Хоружинській було б боляче читати такі рядки, адже

ця освічена жінка була йому вірною дружиною, народила трьох синів і дочку, писала статті, видавала журнал ”Життя і слово”, багато допомагала чоловікові у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе. Саме вона спонукала Франка записатися до Чернівецького університету — і він здобув вищу освіту. А невдовзі за кошти дружини Іван Якович поїхав до Відня, де написав та захистив дисертацію і отримав диплом доктора філософії. Хоча вона у побуті була непрактичною, наприклад, за стакан суниць платила дорожче в десять раз, ніж просили, адже їх важко збирати, не вміла готувати, Галичина, чужа сторона ніяк не могла стати її домівкою, Франко заробляв дуже мало, тому родина постійно терпіла нестатки. Це надломило психіку Ольги. У 1900 році вона вперше попадає у психіатричну лікарню, у 1914 вдруге. Але, як не дивно, вона довго ще жила після смерті свого чоловіка,  і навіть  товаришувала з Ольгою Рошкевич і Целіною

 Вчитель.Отже, ми бачимо, що дружина Франка, Ольга Хоружинська була великою жінкою, товаришем, порадником чоловіка, мабуть, Франко був неправий, коли необачно  написав Кримському, що без неї  досягнув  би набагато більше.

 ДочкаГанна через багато років скаже: "Чи ж не вона була вірною помічницею-дружиною батька, чи ж не допомагала йому в його літературній праці? Поклавши нас, дітей, спати, вона ішла в його кімнату і там обговорювали, опрацьовували, плануючи нові видання. Скільки разів її ім'я містилось у виданнях, але й безіменна, вона жила життям тата, була ного інспіраторкою, його порадницею".

Їй він присвятив лише одну поезію «Моїй дружині»

Спасибі тобі, моє сонечко,
За промінчик твій - щире словечко!
Як промінчика не здобуть притьмом,
Слова щирого не купить сріблом.
В сльоту зимнюю, в днину млистую
Я дорогою йду тернистою;
Кого я любив, ті забулися,
А з ким я дружив - відвернулися.
Відвернулися та й цураються,
З труду мойого посміхаються,
В порох топчуть те, що мені святе, -
А недоля й тьма все росте й росте.
Важко дерево з корнем вирвати,
Друга давнього з серця вигнати.
Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою
Де брехня сичить вкруг гадюкою.
Та як радісно серед трудного
Шляху темного і безлюдного
Вгледіть - світиться десь оконечко!..
Так у горі нам - щире словечко.
То ж за дар малий, а безцінний твій,

Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,
За той усміх твій не вдослід журбі
Спасибі тобі! Спасибі тобі!

Вирішення  проблемного питання: Кохання у житті  Івана Франка– джерело творчого натхнення чи завада діяльності? (Метод Прес)

Хоч і пізнав би я всі мови
І ангелів, і всіх людий,
А якби я не мав любови,
Був би, як кимвал той твердий,
Був би, як мідь гучна й пуста,
Й мертві були б мої уста

.Підсумок вчителя.  Сьогодні на уроці ми пізнати Франка як простого, звичайного чоловіка, який кохав і страждав. Кожен раз, коли чергова пані  ранила йому душу,  на порятунок приходила  жінка, яка полюбила його, ще молодого рудоволосого хлопця, ніколи не зраджувала, не використовувала його, була поруч доти, доки змогла тримати перо його хвора рука. Це була Муза. З нею ближче ми познайомимося на наступному уроці. А Вам бажаю, щоб і до вас прийшла любов, щоб була вона щасливішою, ніж у Франка і наштовхувала на створення незабутніх шедеврів. адже, яки писав великий митець Іван Франко:

Любов ніколи не загине!
Хоч всі пророцтва заніміють,
Хоч людська мова в безвість злине,
Всю мудрість в пил вітри розвіють,
Вона жиє, все оживляє,
Вона все-все перетриває

.Рефлексія.  Продовжити речення письмово: На уроці я :

-дізнався….                           - зрозумів…                      - навчився…

- найбільший мій успіх  - це…         - найбільші труднощі я відчув…

- я не вмів, а тепер вмію…- я змінився  ..- на наступному уроці я хочу…

Домашнє завдання. твір-роздум «Любов- рушійна сила людства.»