Олена Печорна "Грішниця"

Тема:  У.П.Ч. Життєдайна сила любові в творі Олени Печорної «Грішниця»

Мета: дослідити  особливості зображення автором життєвої долі головної героїні, визначити роль любові у її житті, провести паралель між зображенням жіночої долі письменниками різних століть, розвивати навички аналізу художнього образу, вміння аргументувати й доводити свою думку, виховувати повагу до жінки і моральних традицій українського народу.

Тип уроку: урок-дослідження

Обладнання: слайдова презентація «Жіноча доля…», відеоінтерв’ю з Оленою Печорною, книга Олени Печорної «Грішниця»

Хід уроку

І Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку

Вступне слово вчителя на фоні слайдової презентації «Жіноча доля…»

Жіноча  доля  –  пісня  журавлина,
Висока  і  дзвінка,  але  журлива
І  гірко  плаче,  як  її  почує
Осінній  дощ,  той,  що  між  хмар  ночує.

Жіноча доля - це любов,
А жінка в світ приходить для любові.
Любити маму - поки ще мала,
Любити ляльку - тільки підросла,
А коли вперше вийшла за поріг -
Любити небо і м'який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові!

І відшумів весільний водограй.
Та знову - як же світу не радіти!
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані — дарма,
Коли воно лепече вперше: "ма",
І ти свята, і в серці в тебе рай

І хоч пливуть літа... літа... літа...
Але якби все те почати знов,
Адже той борщ щоденний - то любов,
Сорочка, чисто випрана — любов,
І ночі, що не спала ти — любов,
І квіти , що посіяла — любов.
Вся Україна - то твоя любов!
Все так було б, якби почати знов.
Жіноча доля в світі - це любов.

Отже, учні, ви зрозуміли, що сьогодні ми говоритимемо з вами про жіночу долю і  любов.

У нас в руках твір нашої сучасниці Олени Печорної «Грішниця», за яку письменниця отримала Міжнародну літературну премію ім..Гончара 2010 року,  а перед очима- нелегка доля української жінки 21 століття

 Лариси Кошової

У передмові до твору письменниця Міла Іванцова пише: «Ще однією героїнею роману, що проходить від першої сторінки до останньої, є любов. Глибока загальнолюдська любов, за яку чіпляється людина над прірвою, бо саме любов тримає на цьому світі попри все.»

Оголошення теми уроку

Гортаючи сторінки літературних творів, дивлячись кіно, слідкуючи за вупусками теленовин і озираючись навколо, ми часто бачимо, як в житті  жінки, поєднується любов і страждання.

- Пригадаймо, у яких творах ми зустрічалися з вами з подібною тематикою

(Мати Божа, Катерина Шевченка, Мотря Панаса Мирного, Анна О.Кобилянської)

Головна героїня «Грішниці» протягом усього життя  шукала любові. Любити маму, як інші діти не могла, адже це була страшна жінка –алкоголічка, ляльку їй замінила маленька сестричка, кинута батьками напризволяще, коханого замінив нелюд-гвалтівник, а рідний дім і весільний водограй знайшла у домі «нічного метелика». Але вона любила. І саме любов то  підносила її до небес і заставляла страждати.

Ви прочитали твір, щоб ви сьогодні хотіли на уроці дізнатися?

Постановка мети учнями, оголошення мети уроку вчителем

Постановка проблемного питання

У творі зустрічаємо діалог між бабусею Маринки, яку врятувала Лариса, давши гроші на складну операцію, і нашою героїнею: (інсценізація )

- Дякую за онучку. ..Я до кінця життя молитимуся за тебе, дочко, нехай здоров’я пошле міцного.

- Такого вже не буде, краще – за прощення гріхів помоліться

- А хіба ти дитино не свята?

- Ні, грішна…..

Навіщо рахувати гріх, коли його вимірюють. Мій глибшав, і, врешті-решт, душа опинилася під тонами чорних вод, так глибоко не пірнути й не піднятися їй.

 Проблемне питання: Лариса Кошова– грішниця чи свята праведниця?

ІІ Вивчення нового матеріалу

Учні попередньо були об’єднані у групи (літературознавці, психологи, знайомі дівчини,  кожна з яких отримала випереджаюче домашнє завдання )

Тож  зазирнімо у щоденник нашої героїні і пройдімо разом із нею тернистими стежками її життя. Отже, переносимося у « будинок з примарами» (на дошці вішається ілюстрація )

-         Прохання  розповісти про дитинство Лариси

-         В яких умовах жила дівчинка

-         Зачитайте опис « будинку з примарами»,  (Я пам'ятаю будинок…. в ньому по кутках дрімала темрява й павуки, а по кімнатах гуляв вітер. Він заходив у гості крізь вибиту шибку, хоча так само — крізь десятки шпарин, щілин та дірок. Добре пам'ятаю свій куток — темний та сирий. У ньому лежав кинутий кимось обдертий матрац і хустка, вся в дірках, проїдених міллю. Це й було ліжко дівчинки

У бу­динку могло не бути їжі по кілька днів, однак присутність ал­коголю була обов'язковою.»

- Розкажіть, якими ми бачимо батьків Лариси?

Матір.. Я пам'ятаю її брудною, у чомусь старому та засмаль­цьованому. Ще вона завжди була напідпитку з черговим син­цем на обличчі, який малював їй або твердий кулак чоловіка, або ріг будинку, що невдало ставав на дорозі перед п'яною жінкою. Пила вона завжди, а ще лаялась, ніколи не посміхалась і. лише реготала — брудно якось, негарно

Батька звали Любомиром, однак миру в ньому було ще менше, ніж у матері чистоти. Кожен із нас носить у собі сво­го демона, мій батько свого не мав, бо давно став ним. Він так люто ненавидів увесь світ, що часом здавалося, здатен нищи­ти самою силою думки, хоча зазвичай використовував для цього фізичну силу — грубу, дику, сліпу

-         Психологів попрошу сказати , як почувалася дитина у такій атмосфері?

Мені ніхто не розповідав про рай і пекло, однак коли я дізналася про їх існування, то зрозуміла, що жила саме в останньому.

У такі моменти хова­тися навіть у найтемнішому кутку будинку було небезпечно, і я бігла з пекла в ніч, дощ, сніг, бігла з короткою молитвою: аби не наздогнав. Це відчуття, коли за тобою женуться, ніколи не вивітриться з пам'яті, воно перетворилося на інстинкт, той первісний, коли відчуваєш загрозу кожною клітиною тіла

-         Розкажіть про навчання Лариси у школі

Попрошу психологів описати психологічний стан дівчинки, яка вперше потрапила до школи «Я перелякано оглядала все довкола й тулилася до стіни, бо школи боялась. Після мого вітряного будинку вона видалася чимось неймовірно великим, просторим і гамірним. У ній довелося звикати до людей, адже вони були всюди — діти, підлітки, дорослі, такі різні й упевнені в собі, на відміну від дикого звірятка, яке вигнали з нірки й кинули в самісінький центр натовпу. Цим звірятком була я. »

-         Як ставилися однокласники до дівчинки

-          Як змінилося життя Лариси з народженням сестрички Світланки, чи обтяжувало її доглядання за маленькою, Чому? (любила її)

-          (Парадоксально, але в п’ятирічної дівчинки материнський інстинкт виявився сильнішим, ніж у тридцятирічної жінки )

-         _Зачитайте, як  говорить автор  про ставлення Лариси до сестрички(Уперше я відкрила любов у собі в дев'ять років. До того я не знала, що це таке. Мене не любили, я — теж. Однак того маленького янгола не полюбити було неможливо. От тільки я була переконана, що це — загублений янгол. Адже не міг же він впасти в моє пекло свідомо? Точно, загубився, а до­роги назад одразу не знайшов, тому й встигла полюбити його дівчинка, яка не знала, що таке любов)

_- Як оберігала вона сестричку в люту зиму(. Схопивши свою хустку, щільніше вмотала в неї малу й вискочила в ніч, де навіть у лютий мороз було значно біль­ше шансів вижити. Ішов сніг. Зуби цокотіли від холоду та страху, а Світланка хапала морозне повітря й швидко втрачала тепло. Її плач онімів. Мій малесенький янгол перелякано задихався в сніжній безмеж­ності, а я голосила над ним крижаними слізьми. Якби можна було віддати тепло свого тіла дитині, я б, не вагаючись, пере­творилася на крижинку Аби тільки мій янгол вижив, аби... бо любила.)

- Уявіть, що ви звичайний перехожий, який у різдвяну святкову ніч зустрів на вулиці дев’ятирічну одиноку дівчинку, розкажіть про події, свідком яких ви стали  (дитина замерзала, Лариса побігла шукати щось, щоб затопити в хаті, а п’яний батько викинув немовля через вікно)

-Опишіть психологічний стан Лариси (На моїх очах двомісячну дитину викинули у вікно. Жбурнули, як жбур­ляють сміття,чи набридливого кота. То був перший і останній політ янгола.. Сестричка вдарилася головою, щось хруснуло, і вона раптом замовкла, а я закричала так, що в сусідніх будин­ках відкривалися двері й люди вибігали, хто в чому. Навіть не пам'ятаю, як підхопила свого янгола, потім притисла до себе, цілувала в солоне від сліз обличчя й шепотіла, що все буде добре, я ж із нею, значить, усе буде добре, навіть не помічаючи, що вона не ворушиться зовсім і не дише. ..однак я ще довго нікому не дозволяла наближатися до мого янгола, доки Світ­лану силоміць не вирвали з рук.)

- Що допомогло дівчинці вийти з депресивного стану (любов і піклування сусідки Люди з Мишком)            хоча згодом дівчинка втрачає і їх, адже вони преїжджають, вона почувається «покинутим щеням, яке забули взяти із собою»

Десятилітня дівчинка «байдуже дивилася на павутиння аж під стелею, де вели­кий чорний павук танцював над своєю жертвою. То був ме­телик. Красивий такий, але з нього пили життя краплина за краплиною, лишалася сама оболонка — ще красива, однак уже пуста.» Цим павуком була рідна мати Лариси, яка продала свого десятилітнього метелика нелюду за бутилу горілки

-Прохання до психологів описати стан понівеченої дівчинки «З мене текла кров, залишки розірваного одягу прилипали до ніг, а я навіть плакати не могла, кричати — теж. Дивне відчуття заціпеніння й ненависті, а ще бажання померти. Останнього я прагнула так сильно, що, здавалось, зусиллям волі змогла б примусити серце спинитись, адже жити після такого не мож­на. Відчуття бруду й огиди стискало свідомість.»

- Як поставилася мати до трагедії дівчинки, чи пошкодувала її (спочатку хотіла зробити бізнес на її тілі, як це не вдалося вирішила продати як непотрібну річ, за яку можна добре заробити.) І тут дівчинці пощастило, вона стала першою врятованою жертвою.

- Скажіть, якими рисами характеру потрібно володіти маленькій дитині, щоб відродитися після такої трагедії? (сила волі, витривалість,надія , любов)

- Які почуття виникли у вас, коли ви читали, слухали розповідь про дитинство дівчинки.

- Згадаймо, яким було дитинство інших жінок: Божої Матері, Катерина Шевченка, Анна О.Кобилянської (Божа Мати була довго очікуваною дитиною, оточеною любов’ю батьків, вихованою в любові до Бога, Катерину також була єдиною дочкою, яку любили батьки, і які сильно страждали через її гріх,  наймичці Анні вже було важче: вона змушена з ранніх літ сама працювати,  мати зневажала її, а брат забирав гроші )

- Звернімо увагу, ці дівчата  жили у різні століття, легшою чи важчою стає їхня доля. (Суспільство деградує, жінці з малого віку доводиться докладати більше зусиль задля свого утвердження, але вона стає сильнішою і витривалішою. )

Отже, нове суспільство диктує інші правила життя, іноді забираючи в людини найцінніше-дитинство. Дійсно, в Лариса , як вона говорила « не було дитинства», тому не дивно, що згодом вона, уже зріла, перестраждала жінка, купила «будинок з примарами»  спалила зі словами: «Може, якби не дитинство,усе б склалося зовсім по-іншому»

З «будинку з примарами»  дівчинка потрапляє в інтернат(на дошці вішається ілюстрація ) . –Яке враження він на неї справив?

- Чим жила там дівчинка, що надавало сили до життя (спогади про маленького янгола) «я продовжувала любити свого маленького янгола, часом я дивилася на малюків, намагаючись уявити Світланку в такому віці, однак це погано виходило. Вона так і лишилася двомісячним немовлям із надзвичайно дорослим поглядом, а ще я за нею сумувала»

- Як почувалася дівчинка на Різдво(хворою) «Диваки, їм було простіше помітити хворобу якогось органа, аніж відчути біль у душі ближнього»

- Уявіть, що ви подруга Лариси Сніжана, розкажіть  про вашу дружбу з дівчиною, стосунки з Олександром  Володимировичем , ( конкурс краси, танець з вчителем, плани директори щодо Лариси,  втеча, життя на вулиці, повернення в інтернат)

- Чи правильно вчинила Лариса, коли відмовилася від пропозиції директора стати повією

- Чому розділ твору, в якому розповідається про інтернат називається «Зв’язані крила»
Молодість.. Здається, для дівчини ця пора повинна бути найщасливішою. Ти здорова, красива,   навкруги море можливостей для самореалізації,  а десь у весняних пахощах на тебе чекає перша любов
- Пригадаймо, що ми можемо розповісти про молоді літа , Катерини Шевченка, Анна О.Кобилянської, чи вони любили, чи були щасливі?
На жаль, наша героїня на відміну від своїх попередниць не зазнала радощів кохання, не довелося їй слухати шепоту весняного вітерця у садочку, а обставини життя заставили її іти «Проти вітру » (на дошці вішається ілюстрація )
- Уявіть, що ви Валерія, розкажіть  про вашу зустріч з Ларисою і про події того страшного весняного дня.
- Уявіть, що ви Тамара Павлівна, господиня Лариси , розкажіть  як поводиться дівчина , коли  взнає, що вагітна від ґвалтівника.(Спочатку вона не хотіла цієї дитини, мала намір її позбутися, але перед нею появилося маленьке личко янголяти з минулого, любов до нього перейшла в любов до майбутньої дитини)
- Попрошу психологів охарактеризувати стан Лариси «Ще з'явилося нове, незнане досі почуття легкості, воно прийшло одразу, як тільки я вирішила народжувати. Здавалось, якщо стати навшпиньки, розкинути руки, то полетиш, і зовсім неважливо, що людині це не під силу, тим паче вагітним жінкам. По-своєму я літала, а ще любила, любила свою майбутню дитину, лише свою та більше нікого. Від усвідомлення цього світ ставав іншим.»
- Як поставилися оточуючі до того, що Лариса мати –одиночка (з розумінням)
- Чи так само колись поставилося суспільство до Катерини і Анни?
- Чи можна сказати, що сучасне суспільство стало гуманнішим по відношенню до жінки (Ні, просто Лариса не мала багато рідних і знайомих, щоб її засуджували, і тепер таке явище більш поширене, ніж колись)
- Опишіть стан Лариси, коли вона вперше побачила своє немовля «Коли нарешті в палату занесли маленький згорток, він за­ворушився, а я розплакалась. Сльози невпинно котилися по щокам і капали на крихітне личко мого сина.. Давно забута ніжність нахлинула й затопила весь світ, адже відтепер в ньому був мій син.»

Тепер їй любо, любо жити.
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись.— Це моє! Моє! —
І дивиться на його,
І молиться за його Богу,
І йде на улицю гулять,
Гордіше самої цариці,

Мабуть, сьогодні, у шевченківські дні  цими слова великого Кобзаря, сказаними про Божу матір, можна описати почуття молодої мами Лариси Кошової
Сама ж жінка говорить:  «Намагаюсь знайти слова, аби описати той час, і відчуваю, що даремно. Таких слів не вигадали, це просто треба пережити  Так, саме любов і лише любов існувала в ті дні, жодних інших почуттів.  Хлопчик неначе ви­креслив із пам'яті  біль пережитого відійшов, звіль­нивши простір для нового почуття..»
Отже, ми знову можемо спостерігати, яку життєдайну силу має любов. Здавалося, уже тепер жінка повинна бути щасливою…..  «Ваш син – серйозно хворий.. Потрібне термінове лікування, складна операція, можливо, не одна..» Мабуть, такі слова є найстрашнішими для матері.
- Який вихід з ситуації намагається знайти жінка (зустріч з матір’ю Геннадія )
- Як ви думаєте, чи легко Ларисі це було зробити
«Коли я нарешті зважилася на це, то вже дійшла до тієї межі, за якою не було нічого: гордості, гідності, принципів, упередження, й навіть моралі. Там існувало одне-єдине бажання, якому підпорядковувалася свідомість і все поза нею, - бажання врятувати сина»
- Як поставилася бабуся до проблем внука?
- Чи зустрічалися ми з вами з подібною ситуацією раніше на сторінках української літератури? (Анна «Земля»)
Отже, ми бачмо, що у всі століття  зустрічалася людська жорстокість
- Який вихід з ситуації знаходить жінка?
- Як ви ставитесь до вибору Лариси, чи був у неї інший вихід?
Мабуть, у цей час для Лариси  це здавалося  єдиним виходом із ситуації, і вона була змушена «Впасти у політ » (на дошці вішається ілюстрація )
-Опишіть психологічний стан жінки-повії «Я померла навесні в місті, де виросла й де лишилася чужою. Виявляється, можна померти, продовжуючи жити.. Я не зобов’язана мати душу, та яка душа у товару? Віднині я була саме ним»                                         «Плакала до ранку, доки не втомилися сльози…. їм теж на­бридає литися, а може, вони просто закінчуються, бо пере­сихає джерело? Моє поступово перетворювалося на пустелю, з якої вода пішла надовго, якщо не назавжди. ..вийняла фото­графії сина, ще раз зазирнула в очі Славка,…. Ти маєш жити, мій маленький. Ти житимеш, нехай із грішною матір'ю, але їх же не обирають, правда?»

- Що давала жінці сили до життя (любов до сина   «Пам'ятаю, як навшпиньки зайшла до лікарняної палати й застигла на порозі. Переді мною мирно спав найкрасивіший хлопчик у Всесвіті, І це була моя дитина, мій син. Я не втрималася й ки­нулася його цілувати, міцно притисла до себе, міцно-міцно, як тільки могла, аби не зробити боляче. Сльози лились і ли­лись, мій маленький схопив пальчиками мої пальці, як робив це завжди, і продовжував спати. Іншого щастя бути не могло, сильнішої любові — теж, решта — дрібниці, великі й малі дріб-ни-ці.»

Щасливою Лариса була недовго, горе-батько краде у неї сина, а в неї виявляють СНІД, крім того,  її використовують зброю для знищення небажаних конкурентів

- Як ви думаєте, чи могла Лариса вирватися із зачарованого кола,
- Як ви оцінюєте поведінку жінки
- Що спонукало Ларису зупинитися? (стаття в газеті і кохання )с.276
- На вашу думку, перед нами сильна чи слабка жінка? Якщо стільки болю у собі тримаєш, значить сильна
- Які риси характеру роблять її сильною (любов, віра надія, сила духу )
 В кінці твору ми читаємо такі слова про головну  героїню «тіло – храм з обірваними дзвонами, що давно мовчать»
- Чи згідні ви з таким твердженням?

- Вирішення проблемного питання : отже, Лариса Кошова– грішниця чи свята праведниця? (Прес )

- У творі присутній образ неба, воно постійно тисне на людину, гнітить її  Перша назва рукопису була «Обвисле небо»Звернімо увагу на епіграф до твору: «У нас є крила, і над нами немає неба. Воно всередині нас» Як ви його розумієте?(суспільство, як небо тисне на людину, вона не може розправити крила, тоді вона згадує, що всередині має власне небо, і воно надає сили.)

- Мабуть, вам цікаво почути, як трактує образ своєї героїні  Олена Печорна (Відеозапис)

«Людині дано не більше й не менше того, що вона здатна витримати, щоб прожити. То був мій шлях, тепер я це знаю й у сю хвилину піду – не озираючись, без прокльонів, з молитвою за тих, кого любила чи ненавиділа, ще заберу гріхи й залишу по собі Любов – щоб світ став кращим»,- ці слова стали останніми у щоденнику головної героїні, якого вона пустила за водою, відпускаючи одночасно від себе ненависть, звільняючи  в душі   місце для каяття і прощення
- Чи став світ кращим для головної героїні? (її знайшов син і коханий)
- Чим заслужила Лариса своє  щастя (любов’ю )
Отже, ми з вами сьогодні вивчили незвичайний твір, щоб з нього ви викинули б в корзину,  над чим би подумали, тобто, щоб перемололи б у своїй голові, тобто, а що  взяли б у свою валізу  зі собою у життя ?

Підсумок уроку:

Зі сторінок твору перед нами постала незвичайна доля жінки 21 століття, яка то з головою занурювалася у море сліз, то усміхалась сонячному світлу. Звичайно, ми  не завжди схвалюємо її вчинки, але і  вчимося у неї сили волі, витривалості, уміння прощати і любити.

Нехай мені доля вготовила муки.

Не камінь на плечі, а цілий обвал.

 Я буду до щастя простягувать руки.

Я буду молитись на свій ідеал.

Нехай моя доля знедолено плаче.

 Карає і мучить нестерпним життям.

Я - все-таки сильна. Я - щось-таки значу.

Я - світ цей дивую красивим дитям.

Накотяться біди - повинна здолати.

Підкотиться туга — повинна мовчать.

Немеркнуче світло: я - жінка, я - мати,

Запалена Богом остання свіча.

І хто мене кине, — покинутим буде,

Хто словом осудить, - осудиться сам.

Земна і небесна. Такою пребуду!

 Такою достанусь грядущим вікам!

Бажаю усім, щоб  доля завжди усміхалася вам, щоб у вашому житті ішли поряд  віра, надія,  а любов надавала життєдайної сили, щоб ви не були байдужими до чужого горя, пам’ятали, що таке гріх, і як тяжко його спокутувати,    і тоді світ стане кращим.