Цитати до твору Лесі Українки "Лісова пісня"

Цитати до твору Лесі Українки "Лісова пісня"

Пролог:

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині….Провесна.

Той, що греблі рве – молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами, одежа на ньому міниться барвами, від каламутно- жовтої до ясно- блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами.

Потерчата – двоє маленьких, бліденьких діток у біленьких сорочечках

Русалка водяна – на ній два вінки – один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок

Водяник – він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок.

Русалка Водянику – Я –вільна! Я вільна, як вода.

Дядько Лев – уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду, по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки.

Лукаш – дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах щеє щось дитяче.

Лісовик - малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці

Мавка – з-за стовбура старої, розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка. В ясн6о-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами.

Лісовик Мавці – я звик волю шанувати…минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля, там жура тягар свій носить…раз ступиш – і пропала воля.

Мавка Лісовику – Ну, як-таки, щоб воля -та пропала? Се так колись і вітер пропаде

Перелесник – гарний хлопець у червоній одежі, з чорнястим, буйно розвіяними, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима.

Куць - молоденький чортик-паничик

Мавка  - Коли б ти, нічко, швидше минала! Вибач, коханая, ще ж я не знала днини такої, щоб була я щасна…Нічка коротка-  довга розлука. Що ж мені суджено – щастя чи мука?

 

Мавка Лукашу – Не зневажай душі своєї світу, бо з нього виросло кохання наше

                         -- Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки – смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.

Русалка Польова – зелена одіж на ній просвічує де-не-де крізь плащзолотого волосся, що вкриває всю її невелику постать., на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квітки.

Русалка Польова Мавці – хіба крові не варта краса?

Килина- молодиця в червоній хустці з тороками, в бурякчовій спідниці …кругла, заживна постать.

Лісовик Мавці - ніяка туга краси перемагати не повинна

Мавка Тому, що в скалі сидить – Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!

Мавка Марищу – муку свою  люблю і даю їй життя

Мавка Лісовику – я його (Лукаша) порятувала, в серці знайшла я теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає.

Злидні – малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним гризьким голодом на обличчі

Лукаш – Бо я тебе занапастив

Мавка – Ні, милий, ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос

Лукаш – Я душу дав, а тіло звабив

Мавка – (останній монолог)

             

 О, не журись за тіло!

          Ясним вогнем засвітилоась воно,

Чистим, палючим, як добре вино

Вільними іскрами вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувшись, у рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю,-

Стане початком тоді мій кінець.

Будуть приходити люди,

Вбогі, багаті, веселі, сумні,

Радощі й тугу нестимуть мені,

Їм промовляти душа моя буде.

Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербової гілки,

голосом ніжним тонкої сопілки,

смутними росами з вітів моїх.

Я їм тоді проспіваю

Все, що колись ти для мене співав,

Ще як на провесні тут вигравав,

 мрії збираючи в гаю..

Грай же, коханий, благаю.